САМ

 

Ти ніколи не залишишся сам:

дощ зійде до  тебе в підвал,

зелена трава проросте крізь пітьму,

тіні прийдуть зі сну.

 

У тіней є пальці.

У вікон є зуби.

Пил все пам’ятає, тому він усюди. .

ТРІЙЦЯ

Бог каже: я придумав себе,

щоб людям в підвалах було з ким говорити.

Ісус каже: дайте мені набої -

Я вмію стріляти з рушниці.

Я вмію кидати гранати і робити воду із крові.

Дух каже: дайте мені загін безстрашних

і я їх очолю.

Добре, Господи – кажу я – добре…

Можливо, ти ще заслужиш наше прощення

і ми згадаємо тебе в день свого воскресіння.

ХРАМ ГОСПОДНІЙ

 

Омию руки в солі, потім омию руки в цукрі

Приходьте в наше бомбосховище - наш Храм Господній.

Приходьте.  Приносьте імена,

Тих кого ми маєм згадати.

Приносьте свої теплі тіла

І довгі книжки без печалі

НІЧОГО

 

Нічого – заспокоює – нічого

Скоро до нас дійде війна

І все переміниться

Все налагодиться

Ми роз’їдемося по своїх містах

Бо жити треба там

Де тебе можуть опізнати

Де в бібліотеках, и ще числишся

Як злісний боржник

Як рецидивіст

Який змінює сою зовнішність і ім’я

І свої адреси проживання

І постійно набирає купу книжок

І ті книжки вже ніколи

Не повертаються до бібліотеки.

ОСТАННЄ ЛІТО

 Якщо я не переживу це літо,

нехай воно буде довгим-довгим.

Нехай дні, вагонами товарного потяга,

повільно котяться один за одним.

 

Нехай стукіт коліс

тримає свідомість притомною,

і від кожної кінцевої станції,

нехай йдеться новою дорогою.

вікно

 

Ходить по кімнаті і молиться.

Ходить і молиться.

Каже: – не дивись у вікно,

за ним дивна вулиця.

Ми вчора засинали в іншому місті.

Можливо, навіть, в іншій країні.

Від того життя залишились,

тільки цієї кімнати стіни.

Не дивись за вікно – просить вона, -

не виглядай із нього.

Нам треба просто міцно заснути

і ми прокинемось вдома.  

ЇСТЬ СНІГ

 

Коли ти візьмеш в свої долоні її обличчя

і плакатимеш з нею цілу годину,

тоді дізнаєшся скільки зим вона їла сніг,

гасячи в собі бездумну надію.

Надія – це звір, що гризе і не дає заснути.

І тягне тебе із теплого лісу.

А за лісом вже очікують люди

І в кожного у руці холодне залізо.