МЕД ДОРОГИ

Шепіт залізниці

Мед дороги

Я в твоїй зіниці

Але не в долоні

Твій віднайдений друг

І не впізнаний друг

Невідомий  мій шлях

Відомий тільки маршрут

КРИК НОЧІ

в лабіринтах сплутай

мій голос з криком ночі

подаровані змії теплі

і соні їх танці

по тюрмах світлих

РОЗКАЖИ МЕНІ КНИЖКУ

Прийди вночі

Сядь біля мого ліжка

Розкажи мені книжку

Про мертвих

що знову живі

що знову будують свої будинки

що знову саджають свої дерева

що знову бачать світлі сни

РЕКЛАМАЦІЯ

Це все – пошти провина,

Що ти не побачила всю глибину моїх почуттів до тебе,

Я ж вислав тобі в листі свою ліву нирку.

Ту, що ближча до серця…

А мій лист так і не дійшов до адресата -

Загубився, сказали на пошті.

І тепер моя нирка шукає дорогу до дому,

Обнюхуючи чужі міста,

І жалібно скавучить.

СМЕРТІ СЕРПИ

Ранковий вітер приносить ножі,
але ти захована в радість
а радість захована в паралельних світах,
а світи у святих по кишенях,
тож тебе не лякають
ні ножі, ні мечі, ні
смерті серпи.

ЯРМІЛА

Ярміла була моїм героїном (така ж дорога і спокуслива). Коли я нагрібав достатню купу готівки( будучи ортодоксальною вірункою, кредиток Ярміла не визнавала) мана земної її плоті сходила на мене. ці сходження і входження відбувались в найдорожчих номерах найдорожчих готелів міста. Ми пили ночі двохсотграмовими склянками, а зранку приймали офісні пози і до вечора рахували самураїв, щоб не заснути.

Ярміла працювала на виробництві і перекладала японську поезію на українські туристичні довідники. На виробництві Ярміла розважалась, переклади були для досвіду. Деякий час на виробництві у неї підлеглим був Ісус, поки його батько не знайшов йому кращу роботу.

Ще я пам’ятаю, як Ярміла виграла в лотерею мільйон євро, але безповоротно загубила виграшний білет в своїй сумочці і це нас врятувало.

І вже не пам’ятаю, як була зима і Ярміла захворіла на грип. В гарячці вона переплутала плоть Божу з фотографією демона і це нас погубило.

СУХИЙ ШМАТОК ТЕПЛА

Цей тиждень переклав
всі жести на слова
і нагло перекрав
в майбутнього всі варіанти.
І ось тепер іди кудись без карти,
де ще залишився сухий шматок тепла.

ОЧНІ ЗЕЛЕНІ ЯБЛУКА

 було це в Криму під сяйвом мусульманського місяця

ми сховалися в шумі прибою і знов стали ненародженими

ми ще навіть не були зачаті і до пробудження нам було далеко

Ми міцно спали в кишенях Бога і очні яблука наші були зелені

Мій дід, гриби і Кафка

  Мій дід воював. То за Францію, то з Францем Кафкою. З Кафкою він познайомився під час оборони ужгородського замку від мадяр. Був період цвітіння сакури, Кафка привіз японську  туристичну групу,  а тут війна. І Кафка, як завжди, замість того, щоб заробити, потрапив на витрати. Мій дід допоміг Кафці: туристам запропонували додаткову атракцію-постріляти. Кафка з дідом роздали туристам зброю і кинули їх в атаку на мадяр. Туристи загинули, як герої. Оборудка виявилася настільки вдалою, як в комерційному, так і в військовому плані, що Кафка ще декілька разів привозив в Ужгород туристичні групи… Після війни дідо з Кафкою здали замок в оренду румунським кіношникам.

    Мій дід взяв Кафку в партнери і вони почали водити радянських партизанів в Карпати, бандерівські загони на захід, а хіпі в Долину Нарцисів. Розкрутившись, вони відкрили власний гриб завод. Цікаво, що це був не лише перший приватний гриб завод в країні Рад, а взагалі перше приватне підприємство серед нічиїх колгоспів. Підприємство забезпечувало грибами всю радянську Україну і і навіть постачало їх сибірським шаманам.

  Мама завжди казала мені, що якби не мій дід, гриби і Кафка, Україна ніколи б не стала  незалежною.

СЛІДЧІ ДІЇ

Я записував свій голос на диктофон,
я знімав своє тіло на відеокамеру,
я перечитував щоденники своїх кохханок
і занотовував свідчення своїх батьків...
але так і не виявив доказів свого існування.

ВЧЕРАШНЕЕ

Ты пластиком плакала:

Горевала о потерянных колготках.

«Читайте Ницше! Ницше!» -

что-то новое от Свидетелей Иеговы!

А вчера они приносили журнал «Про Буддизм!»

(видно, начинается новая жизнь).

Но вчера ты тоже плакала…

Или рыдала – я не слышал.

Только видел.

РЕЗЮМЕ

Бог ганявся за мною з бейсбольною бітою
і пантрував на даху з гвинтівкою.
"Мене нудить, коли я тебе бачу і я не вагітна!"...
і волосся її дороге, а фонетика бідна.

СТАРА

З кожним днем все менше приводів для сміху і ти старієш. Старієш в кімнатах, на кухні, за пивом. Я готовий перекопати Сахару в пошуках твоєї посмішки, але її там нема. Твоєї посмішки нема ніде. Сміх, як шурі корабель, покидає людину перед приходом старості. Ти старієш, але вже стара. Старіння – процес, процес – рух, а стара не може рухатись. Кожний її рух – це нерух. ЇЇ мова невимовна, але багатослівна. Її мова беззмістовна, але завантажена сюжетами, формулами, образами, гороскопами і обрядами. Стара має машину часу в гаражі. Не автомобіль часу, не літак часу, не корабель часу і навіть не велосипед часу. Тобто стара не може пересуватися цією машиною часу в просторі-часі.Її машина часу – це самогонний апарат, який виробляє час. Стара заливає час в трилітрові слоїки і герметично їх закручує.