ФУТБОЛЬНЕ ПОЛЕ

Ніколи не курив марихуану.

Ніколи не пив текілу.

Бачив океан лише на екрані телевізора

у вітрині магазину,

з протилежної сторони вулиці

Пройшов життя,

як переходять футбольне поле

зранку на Великдень,

чи на Різдво.

«Торкнутися слова. Це можливо!» - Момут Андрій місто Ужгород

АНГЕЛИ ІНТЕРНЕТУ

Ангели інтернету не працюють в неділю -

святі без вай-фаю сумно ходять по воді.

Скажи щось і я в будь-яке слово повірю,

і втішу Будду, що плаче в пітьмі.

І виведу Будду на світло, на воду.

І ми підемо з ним, не залишаючи слід.

І коли ноги втомляться топтати хвилі,

ми ляжемо з ним на морському дні.

РОДОВІД ДЕМОНІВ

 Я знаю родовід і імена усіх її демонів,

хоча я не вірю в демонів,

тому я ховаю її від переслідувань таємних урядів,

хоча я не вірю в таємні уряди.

Тому я розповідаю їй довгі вигадані історії сповнені надії і щастя,

і показую їй фотографії усміхнених людей

яких ніколи не існувало.

НАСПРАВДІ

Насправді, ніколи не любив ділитися їжею і одягом власним.

Завжди пропускав діалоги персонажів в романах.

Купував квитки лише в ті міста, які йому снились.

Обіймав лише тих жінок, з якими прощався. 

ПАМ'ЯТЬ ЯК ВІРУС

І коли зупиниться твоє серце,

і, навіть, перестане бути теплим,

залишайся спокійним –

тебе з пам’яті вже не стерти.

Пам’ять…вона, як китайський вірус –

знайде завжди і всюди.

Пам’ять - це те, 
що передається з рук в руки.

ЯК

Як я покину це місто?!

Як я його залишу?!

Всі його безпритульні собаки –

це мої сльози.

Всі його розбиті будинки –

це моє серце

Тут тисячі дерев виросли з одного мого подиху.

Я протоптав тут сотні мостів і вулиць.

Тут стільки людей народилося з моїх снів…

Я сам вигадав для цього міста ім’я

і як зараз я його покину?

Як я скажу –

все, оповідь закінчена,

більше нема що говорити?

МОВЧАННЯ

Я думав, що вона мовчить,

бо немає що сказати…

А вона прислухалась до голосу в своїй голові.

Який також мовчав,

але вона боялась пропустити хоча б півслова,

якщо він раптом заговорить.

* * *

Вмільйонне приходить весна.

Вмільйонне вітер зриває цвіт сакур…

І лише пані Анна більше не годуватиме біля під’їзду

усіх котів світу

ПАЛЬЦІ У ОЛЬГИ

Пальці у Ольги м’які і довгі,

так ніби щодня б’ються об спогади.

Пальці у Ольги тонкі і прозорі,

так що вони непомітні стороннім.

І ім’я у Ольги таке як у осені,

і обличчя у них дуже схожі,

лише у Ольги пальці холодні,

а у осені жовті-жовті.

ШЕПОЧЕ ВІРШІ

Шепоче постійно вірші,

як молитви як мантри.

Як шепочуть пін-код зарплатної картки,

Щоб не забути.

Дивиться постійно фільми

без звуку, не читає субтитри –

слова не мають жодного сенсу,

слова для тих, хто боїться жити.

КІМНАТА У ШАФІ

добре коли у квартирі

є декілька шаф

з кімнатами

вщент заповнених піском

можеш постійно підсипати пісок

до свого часу

щоб час ніколи не спливав

 не зсипався

КАЖЕ

Каже, що не повторює мої слова,

що не живе в тих містах, де я живу,

що ходить в галереї, де лише дзеркала,

щоб нарешті зустріти себе саму.

І довго дивиться на свій дзеркальний портрет

і, як лікар, торкається скляних своїх рис,

а потім б’є дзеркало, як пацієнт,

ображена віддаленістю моїх міст.

АНАЛІТИК ДАНИХ

Є професій багато,

але лише аналітики даних

аутсорсинг компаній,

здатні раптом вибігти з офісу

і за три доби побувати

у кракові, нічній Празі,

в Будапешті нічному. 

І повернутись, мов пройти

по лезу хиткому,

у рідну країну,

перед закриттям всіх кордонів,

бажань і подій.

ДЗЕРКАЛО

Дзеркало в тиші

Дзеркало в темряві

В глибоких озерах

Воно є дно

І воно є вода

Воно вловлює вітер

Воно вловлює дим

І відпускає світло

ПІВ ЄВРО

В стерильній країні

В стерильній кімнаті

Зашморг

Стерильна жінка ненавидить квіти

За запах

І в кожній країні вино має смак алкоголю

І в кожній країні снайпери Бога марять тобою

І ходять у масках туристів і лагідних гідів

І моляться Босу:

О, Босе, пошли нам набої великих калібрів! 

МОЛИТВА СТІН

Кому моляться стіни твоєї квартири,

коли тебе немає вдома:

сантехніку, електрику

чи службовцю  газової контори?

З ким розмовляють стіни твоєї квартири,

коли ти серед ночі прокидаєшся рвучко

і називають тебе чужими іменами,

і в дзеркалі бачиш

чуже обличчя ?

АКВАРІУМ

Депресія змушує твоїх акваріумних рибок

Цілими днями нерухомо спостерігати за тобою

Через сірі стіни акваріума

Вони дивляться як ти нерухомо сидиш

На своєму дивані

Напроти них і намагаєшся зупинити час

Якщо не зупинити час він закінчиться

А в кінці часу нічого нема

Твої рибки знають про це

І це їх засмучує