МІЖ ЗДОЛБУНОВОМ І ДОНЕЦЬКОМ

І вже вкотре вона тікає потягом

і вийде десь між Здолбуновом і Донецьком,

із затаєним у кишені спогадом,

що все було нечесно.

І вона вийде з вокзалу в обідню пору,

у натовп фальшивих таксистів і божевільних пророків,

і кожний буде показувати їй свої шрами,

і кликати з собою в дорогу…

НОВІ ОБЛИЧЧЯ

Кожного ранку, коли я заходжу до її кімнати,

поруч з нею нові обличчя,

нові руки,

нові тіла.

Як вона може жити в країні,

сповненої до окупантів

ласки й тепла?

Ті, що хочуть спалити її будинок,

вже заливають в свої кишені бензин.

Ті, що ненавидять всю її мову,

вже знімають новий сезон брудних снів.

І мені нема куди повернутись:

за моєю спиною глуха стіна.

СРІБНІ ПАЛЬЦІ

Срібні пальці катихи

Тьмяніють на моїй шиї

Акваріумні підводні човни

Бояться рук морської стихії

І коли за графіком потяг

У якому під сидіннями бомби?

Чи я знову не зрозумію твій натяк

І переплутаю міста і епохи?

МЕТЕЛИКИ ЧАСУ

Якщо закрити всі двері і вікна

можна почути

як ззовні

метелики часу б’ються об стіни.

ГАРЕМ

Всі меблі,  які купувалися в дім,

дім робив своїми коханками

І під ритмічну вібрацію стін,

Вони уявляли себе маркітантками.

А дім називав себе султаном,

Хоч жив не в гаремі, а гарем у ньому,

І грався то гарячим, то холодним краном,

Заливаючи соком кохання  підлогу.

ЗДАМОСЬ В АРХІВ

Зустрінемось через одну війну

і спогади здамо в архів.

І закордоні паспорти,

для виїзду в минулі дні,

здамо в архів. Здамось опіці

сім’ї, священиків, поліції.

ДИЗАЙН

Так твій характер зливається з інтер’єром…

І як пес на крижині, твоя мова…

І кожний храм впарює тобі свій крам,

а бонусом бога.

ПОРОЖНІ ВАЛІЗИ

Дружина каже:

Поки тебе не було, було весело!

Поліція каже:

Поки була зима, був порядок.

Священики кажуть:

Поки був бог, були гроші.

І я натягши капюшона (поки ще можна натягти капюшон),

з порожніми валізами, виходжу з міста.

ГУЦУЛЬСЬКІ МОРЕПЛАВЦІ

В горах гуцули

В морських мушлях носять воду

Зі своїх криниць

Ці мушлі привезли з чужинських морів

Гуцульські мореплавці

А потім згодували свої кораблі

голодній ватрі

Але древні гуцульські міста

Ще й досі

Пахнуть кораблями

ІДИ

Накручуючи на пальці азарт

Злизуючи з губ адреналін

Вдягни свій маленькій рюкзак

І йди

ПРАГА

Прага. Аеропорт.

Стою і тримаю

білий чистий аркуш паперу.

Може хтось підійде. 

                       2014

ПІСЛЯ НАС

Після нас буде темно:

і вночі і щоденно.

Після нас буде тихо:

ні вітрів, ні припливу.

Після нас буде простір:

безкінечний, порожній.

                   17.01.18 

ПЕРУКАРКА

Моя перукарка знає усе:

котирування акцій

і кодування файлів…

Вона знає, звідки я в цьому чужому місті.

І знає всіх чужих в цьому місті.

Моя перукарка знає, що це місто - просто дорога,

що потрібні в дорозі лише вода і мовчання.

СУМ ЗА МЕХАНІЗМАМИ

Ти припинила кожного дня заводити механічні квіти

і вони зів’яли.

«Хіба потребує багато зусиль вставити ключ в квітку

і завести її механізм?»

«Осінню всі квіти повинні іржавіти… як іржавіють дерева» -

кажеш ти.

Отже, ще на одну кімнату, моїх улюблених механізмів стало менше…

Механізмів, взагалі, стає менше.

ПОВЕРНЕННЯ ВЕСНИ

З весною до твоїх сусідів повертається їх неспокій.

Їм починає заважати шелест пустелі в твоїй квартирі:

вони чують як тупотить кожна піщинка,

мандруючи з півночі твоєї квартири на південь.

Сусідів лякає що твоя квартира то пісочний годинник.

Вони б прийшли на тебе кричати і погрожувати міліцією,

але бояться бути засмоктаними часом.

Тому вони стоять в коридорі за твоїми дверима

і б’ють в барабани,

складаючи  свої пальці в захисні жести,

І Не помічаючи, як вкриваються

рудою верблюжою шерстю

БЕРЕГОВО

Зима – сезон шарлатанів і алкоголю,

і, тих, хто дзвонить тобі тридцять років по тому.

«Ми пам’ятаємо тебе ще маленьким – кажуть вони –

Ми водили тебе за руку…

Ти жив біля табору індійського гуру.

Його племена ходили щоночі під твоїми вікнами,

з ножами й киями,

розважаючись бійками…

Ти пам’ятаєш це маленьке містечко з різними мовами?»

«Так – кажу я – я пам’ятаю всі його сторони.»