Мій дід, гриби і Кафка

  Мій дід воював. То за Францію, то з Францем Кафкою. З Кафкою він познайомився під час оборони ужгородського замку від мадяр. Був період цвітіння сакури, Кафка привіз японську  туристичну групу,  а тут війна. І Кафка, як завжди, замість того, щоб заробити, потрапив на витрати. Мій дід допоміг Кафці: туристам запропонували додаткову атракцію-постріляти. Кафка з дідом роздали туристам зброю і кинули їх в атаку на мадяр. Туристи загинули, як герої. Оборудка виявилася настільки вдалою, як в комерційному, так і в військовому плані, що Кафка ще декілька разів привозив в Ужгород туристичні групи… Після війни дідо з Кафкою здали замок в оренду румунським кіношникам.

    Мій дід взяв Кафку в партнери і вони почали водити радянських партизанів в Карпати, бандерівські загони на захід, а хіпі в Долину Нарцисів. Розкрутившись, вони відкрили власний гриб завод. Цікаво, що це був не лише перший приватний гриб завод в країні Рад, а взагалі перше приватне підприємство серед нічиїх колгоспів. Підприємство забезпечувало грибами всю радянську Україну і і навіть постачало їх сибірським шаманам.

  Мама завжди казала мені, що якби не мій дід, гриби і Кафка, Україна ніколи б не стала  незалежною.